 |
|
Філологічні науки
БІЛОУСЕНКО ПЕТРО ІВАНОВИЧ
У 1966 р. закінчив середню школу № 100 м. Кривий Ріг. У 1970 р. закінчив філологічний факультет Запорізького педагогічного інституту. Працював учителем української мови та літератури в Приазовській середній школі Запорізької обл. Після служби в армії з 1972 р. працював військовим керівником, учителем української мови та літератури Новоюліївської середньої школи Софіївського р-ну на Дніпропетровщині, секретарем Софіївського РК ЛКСМ України, учителем української мови і літератури Ордо-Василівської СШ Софіївського р-ну Дніпропетровської області. Із 1977 р. на викладацькій роботі у вищих навчальних закладах: у Криворізькому державному педагогічному інституті – асистентом, ст. викладачем, доцентом, завідувачем кафедри української мови. З 1993 до 1995 рр. завідував кафедрою філологічних дисциплін Херсонського державного педагогічного інституту. З 1994 р. працює в Запорізькому національному університеті на посадах: доцента, завідувача кафедри української мови, декана філологічного факультету, професора. Певний час працював професором, завідувачем кафедри філологічних дисциплін Кримського гуманітарного університету (м. Ялта). У 1980–1983 рр. навчався в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького (нині – Національного педуніверситету ім. М.П. Драгоманова) при кафедрі української мови. У 1983 р. здобув ступінь кандидата філологічних наук, у 1988 р. присвоєно звання доцента. 1990–1992 рр. – навчання в докторантурі цього ж вишу при кафедрі стилістики української мови. У 1994 р. здобув ступінь доктора наук, а 2001 р. присвоєно звання професора. Досліджує історію української мови. Працює над створенням цілісної картини динаміки словотвірної системи українського іменника та прислівника. Створив при ЗНУ Південноукраїнський науковий історико-дериватологічний центр. Підготував 13 кандидатів наук. Основні праці: «Історія суфіксальної системи українського іменника» (1993), «Нариси з історії українського словотворення» (2002, 2009, 2010) та ін. Був ініціатором і керівником авторських колективів ряду оригінальних посібників з української мови для вчителів та учнів, як-от: «Учіться висловлюватися» (1990), «Проблемно-ситуативні завдання на уроках української мови» (1992), «Методика викладання української мови. Практичні й лабораторні заняття» (1991), «Мовознавчі студії в школі» (2000) тощо. Голова спецради із захисту кандидатських дисертацій (Запорізький національний університет) та член спецради із захисту докторських дисертацій (Інститут української мови НАН України). Упродовж шести років (1998–2004) входив до складу експертної ради Вищої атестаційної комісії з питань мовознавства, член кількох редакційних рад і колегій фахових часописів, у тому числі й видання Інституту української мови НАН України «Українська мова». Нагороджений знаком «Відмінник освіти України» (2000) та орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2006).
ЗАЦНИЙ ЮРІЙ АНТОНОВИЧ
У 1963 р. закінчив середню школу м. Кривий Ріг, у 1970 р. – Горлівський державний педагогічний університет за спеціальністю «Англійська мова та література». У 1972–1974 рр. – аспірант Київського національного лінгвістичного університету, де в 1976 р. захистив кандидатську дисертацію в спеціалізованій вченій раді на тему «Вплив американського варіанту англійської мови на британський на лексико-семантичному рівні». У жовтні 1999 р. у Київському національному університеті ім. Тараса Шевченка захистив докторську дисертацію на тему «Розвиток словникового складу англійської мови у 80–90-ті роки ХХ століття» за спеціальністю – «Германські мови». Працював викладачем, ст. викладачем англійської мови Горлівського державного педагогічного університету іноземних мов; завкафедри англійської мови, деканом факультету іноземної філології. З 1978 р. працював доцентом та професором, з 1998 р. – завідувачем кафедри теорії та практики перекладу з англійської мови Запорізького державного (а згодом національного) університету. Загальний науково-педагогічний стаж становить більше 40 років. З 1999 р. під його керівництвом плідно працює наукова школа («Проблеми соціолінгвістики і неології»). Автор понад 100 наукових публікацій, серед них дев’ять монографій, п’ять навчальних посібників, три словники. Член Правління редакційної ради Американського біографічного інституту. Проходив стажування в США (1980, 1986, 1990, 1991, 2003) та Великобританії. У 2004 році став асоційованим членом фонду ім.Фулбрайта (William Fullbright Foreign Scholarship Board) та пройшов стажування в Техаському університеті США. За плідну роботу та успіхи в науці та освіті присвоєно звання «Заслужений діяч науки і техніки України», нагороджено Почесною грамотою Запорізької міської ради та медаллю American Bibliographical Institute «The World medal of Freedom».
МАНАКІН ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
У 1973 р. закінчив Олександрійську середню школу, а у 1979 р. – з відзнакою філологічний факультет Кіровоградського державного педінституту. З 1979 по 2004 рр. працював у цьому ж вищому навчальному закладі. Пройшов шлях від асистента до доцента кафедри загального та російського мовознавства, проректора з наукової роботи і міжнародної діяльності. З 1 вересня 2004 р. – зав.кафедри видавничої справи та редагування і декан факультету журналістики ЗНУ. 1984 р. став кандидатом філологічних наук. У 1995 р. захистив докторську дисертацію в Інституті мовознавства ім. О. Потебні НАН України. Має свою наукову школу: під його керівництвом успішно захищено дві докторські та 14 кандидатських дисертацій з українського, російського та порівняльно-типологічного мовознавства. З 1997 по 1999 рр. був членом експертної ради ВАК України, з 1999 по 2004 рр. очолював спеціалізовану вчену раду із захисту кандидатських дисертацій з української філології в Кіровоградському університеті. Член докторських спеціалізованих вчених рад із мовознавства в Київському національному лінгвістичному університеті та Донецькому національному університеті, член науково-методичної ради з журналістики МОН України, голова редколегії фахового наукового збірника «Нова філологія» (ЗНУ), член редакційних колегій декількох вітчизняних наукових часописів з лінгвістики, редактор та рецензент багатьох наукових монографій, навчальних посібників тощо. Автор понад 130 публікацій, серед яких чотири монографії. Як науковець і викладач у різні роки був запрошений до університетів Угорщини, Польщі, Болгарії, Югославії, Китаю, Лаосу, Великобританії, США. Стипендіат міжнародної Програми академічних обмінів ім. Фулбрайта (США, Іллінойський університет, 2007/2008 н.р.), лауреат Всеукраїнського конкурсу Національної академії наук України за кращу наукову публікацію року (2008) . ПАВЛЕНКО ІРИНА ЯКІВНА
У 1975 р. закінчила з медаллю середню школу № 2 м. Токмак Запорізької обл. У 1979 р. закінчила з відзнакою Запорізький державний педагогічний інститут. У 1989 р. захистила кандидатську дисертацію у спеціалізованій вченій раді Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка АН УРСР на тему «Романи Марка Вовчка про нових людей та російський літературний процес 60–70-х років 19 ст. Проблеми типології», доцентом затверджено в листопаді 1993 р. У 2009 р. захистила докторську дисертацію «Динаміка функціонування усної епічної традиції (на матеріалі Нижньої Наддніпрянщини)» в спеціалізованій вченій раді Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України. Напрями наукової роботи: історія російської літератури та фольклору (динаміка функціонування фольклорної традиції, збирання фольклорних творів). З 1980 р. працює в Запорізькому педагогічному інституті на посаді старшого лаборанта кафедри російської літератури. З 1982 р. – на викладацькій роботі. З 1 вересня 2008 року – завідувач кафедри російської філології. Автор понад 90 друкованих праць, зокрема монографій: «Легенди та перекази Нижньої Наддніпрянщини: буття у просторі та часі», «Історичні пісні Запорожжя: регіональна специфіка та шляхи поширення». Здійснює наукове керівництво аспірантами та здобувачами. Нагороджена почесним знаком МОН України «Відмінник освіти України» (2005); Грамотою президента Малої академії наук України «За вагомий внесок у розвиток обдарованої молоді» (2006); медаллю «За розвиток Запорізького краю» (2009).
ПРИХОДЬКО ГАННА ІЛЛІВНА
У 1972–1977 рр. – навчання в Запорізькому державному педінституті, у 1983–1984 рр. – аспірантка Київського державного педагогічного інституту іноземних мов, де 1987 р. захистила кандидатську дисертацію на тему «Способи вираження негативної оцінки в діахронії». Працювала вчителем англійської та німецької мов у смт Балабине Запорізького р-ну Запорізької обл., вчителем англійської мови в СШ № 47 м. Запоріжжя, викладачем кафедри англійської філології ЗДПІ, доцентом кафедри другої іноземної мови ЗДУ, зав.кафедри практики англійської мови ЗДУ й кафедри англійської філології ЗНУ. У 2004 р. у Бєлгородському державному університеті (Росія) захистила докторську дисертацію на тему «Когнітивно-дискурсивний потенціал оцінки і способи його вираження в сучасній англійській мові». Автор більше 100 наукових публікацій, серед яких три монографії. Член Білоруської асоціації комунікативної лінгвістики та Міжнародного союзу лінгвістів.
СЕМЕНЕЦЬ ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА
Доктор філологічних наук, професор. Народилася 11 серпня 1963 р. в м. Свердловськ (Росія) у родині службовців. У 1980 р. закінчила із золотою медаллю Кіровоградську середню школу №34, а в 1984 р. – з відзнакою філологічний факультет Кіровоградського державного педагогічного інституту. З 1984 до 1988 р. працювала вчителем у середній школі №34 м. Кіровоград на посаді асистента кафедри іноземних мов Кіровоградського вищого льотного училища Цивільної авіації. У 1988 – 1992 рр. навчалася в аспірантурі філологічного факультету Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова. У 1992 р. успішно захистила кандидатську дисертацію на тему «Семантичні оказіоналізми як системно-функціональне явище російської лексики (на матеріалі художніх та публіцистичних творів 1980‑х років)». Протягом 1992 – 2007 рр. працювала на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора кафедри української мови Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. 1999 – 2002 рр. – докторантура на кафедрі української мови КДПУ ім. Володимира Винниченка. У 2005 р. в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України захистила докторську дисертацію на тему «Лінгвістична синергетика ідіолекту Євгена Маланюка». З 2007 до 2012 р. працювала завідувачем кафедри видавничої справи та редагування Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. З 1 вересня 2012 р. – професор кафедри соціальних комунікацій, реклами та зв’язків з громадськістю Запорізького національного університету. Член науково-методичної комісії з журналістики МОН України, член редколегій кількох вітчизняних наукових періодичних видань з мовознавства та літературознавства. Коло наукових зацікавлень – стилістика української мови, лінгвістична синергетика, філософія мови, медіафілософія, критичний дискурс-аналіз мас-медійної сфери. Автор 95 наукових праць, серед яких монографія «Синергетика поетичного слова» (Кіровоград, 2004), методичні посібники, статті у фахових виданнях України та зарубіжжя, матеріали доповідей на конференціях. Підготувала 4 кандидатів наук. Відзначена грамотою Міністерства освіти і науки України (2005).
ТИХОМИРОВ ВОЛОДИМИР МИКОЛАЙОВИЧ
Вищу освіту здобув в Одеському педінституті ім. К.Д. Ушинського (1954–1959 рр.). Навчався в аспірантурі з 1962 до 1966 рр. У 1973 р. захистив кандидатську дисертацію «Романтические традиции в романах И.С. Тургенева «Дым» и И.А. Гончарова «Обрыв» у Львівському держуніверситеті. Працював ст. викладачем кафедри російської літератури Кіровоградського педінституту з 1972 по 1976 рр.; доцентом кафедри російської літератури Запорізького педінституту з 1976 до 1985 рр., з 1985 р. – доктор філологічних наук, професор кафедри зарубіжної літератури, з 1986 р. – завкафедри зарубіжної літератури Запорізького держуніверситету, з 2008 р. – професор кафедри російської філології. Викладає дисципліни: «Історія зарубіжної літератури», «Історія російської літератури», спецкурси «Проблеми компаративістики», «Російсько-зарубіжні літературні зв’язки». У 1985 р. захистив докторську дисертацію «Просветительские тенденции в русском критическом реализме (И.С. Тургенев, И.А. Гончаров, А.Н. Островский)». Монографії науковця: «Тургенев и просветительство», «И. Гончаров. Литературный портрет», «Русско-зарубежные литературные связи. Учебное пособие» та ін. З 1985 до 1992 рр. був членом спеціалізованої ради Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України із захисту докторських дисертацій. З 1993 до 2004 рр. – член спеціалізованої ради Дніпропетровського національного університету із захисту кандидатських дисертацій. Під керівництвом професора В.М. Тихомирова захищено 22 кандидатські дисертації. Усі роботи виконано в рамках спільної теми заснованої ним наукової школи «Літературний процес: проблеми типології та спадкоємності». Сфера наукових досліджень – російсько-зарубіжні літературні зв’язки. Входить до складу редакційних колегій наукових та науково-методичних журналів «Вісник ЗНУ. Серія: Філологічні науки», «Нова філологія» (Запоріжжя), «Актуальні питання слов’янської філології» та «Актуальні питання іноземної філології» (Бердянськ), «Зарубіжна література в навчальних закладах України», «Всесвітня література та культура» (Київ). ЧАБАНЕНКО ВІКТОР АНТОНОВИЧ.
У 1959 р. закінчив філологічний факультет Запорізького державного педагогічного інституту. Навчався в аспірантурі при кафедрі української мови ЗДПІ. Захистив кандидатську дисертацію «Говірки долини ріки Кінської» у 1966 р. у Дніпропетровському держуніверситеті. З 1965 р. й по цей час працює в ЗНУ на різних посадах: асистентом, викладачем, старшим викладачем, доцентом, професором, деканом філологічного факультету (1985–1996 рр.). Нині – зав.кафедри загального і слов’янського мовознавства. Докторську дисертацію на тему «Мовленнєва експресія й актуальні питання української лінгвостилістики» захистив 1984 р. в Інституті мовознавства ім. О.О. Потебні АН України. Автор близько 750 наукових праць (монографій, словників, статей, рецензій) і навчальних посібників (зокрема посібника «Стилістика експресивних засобів української мови»). Член спеціалізованих вчених рад у ЗНУ та Дніпропетровському національному університеті, голова спеціалізованої вченої ради в ЗНУ. Керує аспірантурою, підготував 20 кандидатів наук. Створив наукову школу «Соціолінгвістична ситуація на Нижній Наддніпрянщині». Лауреат Всеукраїнської премії ім. Павла Чубинського, премії ім. Дмитра Яворницького Спілки письменників України і Дніпропетровського історичного музею ім. Дмитра Яворницького та премії ім. Якова Новицького Запорізького обласного фонду культури. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст. та Грамотою Верховної Ради України. Заслужений діяч науки й техніки України, відмінник народної освіти України, академік АН вищої школи України, почесний голова Запорізької організації «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, відповідальний редактор «Вісника Запорізького осередку вивчення української діаспори» й голова ЗОВУД, член редколегії кількох журналів і газет. Член урядової Правописної комісії. Член Національної Спілки письменників України, автор 5 збірок поезій і поетичних перекладів («Собор душі моєї», «У вічному двобої», «Оратанія», «Суголосся» та ін.). ШЕВЧЕНКО ВІТАЛІЙ ФЕДОРОВИЧ
З 1959 р. працював у періодичних виданнях України: вересень 1959 – жовтень 1960 рр. – літературний працівник, зав. відділу культури і шкіл обласної газети «Радянська Волинь» (м. Луцьк), жовтень 1960 – березень 1963 рр. – літературний працівник обласної газети «Запорізька правда», березень 1963 – серпень 1970 рр. – літературний працівник, кореспондент, зав.відділу обласної газети «Индустриальное Запорожье». У 1970–1973 рр. навчався в аспірантурі Київського державного університету ім. Тараса Шевченка, а в грудні 1973 р. захистив кандидатську дисертацію зі спеціальності «Журналістика» на тему «Соціологічні дослідження в газетній творчості». У січні 1997 р. захистив докторську дисертацію «Українська історична поема ХІХ – початку ХХ ст. Концепція історизму, жанрова специфіка, шляхи розвитку» в Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка. З 1974 р. працює старшим викладачем, доцентом, з 1982 р. – завідувачем кафедри української літератури, з 2004 р. – завідувачем кафедри теорії літератури та журналістики Запорізького національного університету. З 1974 до 1980 рр. був редактором газети Запорізького державного педагогічного інституту «Педагог». На сьогодні має понад 100 наукових публікацій. У рамках наукової школи з проблеми «Література й історія» підготував 14 кандидатів філологічних наук (В.О. Кравченко, Л.О. Костецька, В.П. Михайлюта, О.О. Стадніченко, О.А. Проценко, В.М. Ніколаєнко, Н.В. Горбач, К.О. Ганюкова, І.Д. Бабенко, Г.О. Полякова, Н.Д. Санакоєва, М.М. Богданова, В.М. Разживін, Т.О. Сагайдак). Упродовж 5 років був членом спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських дисертацій при Запорізькому національному університеті, з 2008 р. – при Класичному приватному університеті. Автор ряду наукових праць та навчально-методичних посібників. Проходив стажування на факультеті журналістики Московського державного університету ім. М.В. Ломоносова й у редакції угорської газети «Непсабатштаг» (м. Будапешт). Має відзнаку «Відмінник народної освіти України». Був членом редколегії журналу «Журналіст України». Нині – у редколегії фахових видань «Вісник Запорізького національного університету», «Нова філологія». © Запорізький національний університет  |
Доктор філологічних наук, професор – народився 28 липня 1948 року в селі Широка Долина Широківського р-ну Дніпропетровської обл. у родині службовців.
Доктор філологічних наук, професор – народився 6 травня 1944 р. у м. Кременець Тернопільської обл. у родині селян.
Доктор філологічних наук, професор – народився 15 вересня 1955 р. у м. Кіровоград у родині шахтаря.
Доктор філологічних наук, доцент – народилася 2 березня 1959 р. у м. Кам’янець-Подільський Хмельницької обл. в родині службовців.
Доктор філологічних наук, професор – народилася 2 червня р. у м. Харків у родині службовців. Закінчила СШ № 58 м. Запоріжжя.
Доктор філологічних наук, професор – народився 5 березня 1936 р. у с. Свобода Курської обл. (Росія).
Доктор філологічних наук, професор – народився 12 вересня 1937 р. у с. Єлизаветівка (Балківська сільрада) Василівського р-ну Запорізької обл.
Доктор філологічних наук, професор – народився 7 жовтня 1937 р. у м. Бердянськ у родині вчителів. Після закінчення Миколаївської середньої школи Бердянського р-ну з 1954 р. навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка (закінчив у 1959 р.).