Історичні науки

ВАСИЛЬЧУК ГЕННАДІЙ МИКОЛАЙОВИЧ

Доктор історичних наук, професор – народився 8 лютого 1966 р. у м. Запоріжжя. У 1983 р. вступив на історичний факультет Запорізького державного педагогічного інституту. 1984–1986 рр. – строкова служба в ЗС СРСР. У 1989 р. перевівся для продовження навчання на ІV курс історичного факультету КДУ ім. Тараса Шевченка, який закінчив у 1990 р. з відзнакою. З 1990 по 1993 рр. навчався в аспірантурі на кафедрі новітньої історії України історичного факультету КДУ ім. Тараса Шевченка. Захистив кандидатську ди­сертацію «Українізація вищих органів державної влади та управління УСРР /20-ті роки/». У 1994 р. екстерном закінчив юридичний факультет Запорізького державного університету. Починаючи з 1987 р., працював за сумісництвом вчителем історії та географії у вечірніх школах Запоріжжя та Києва. У 1994–1996 рр. працював на посадах асистента, старшого викладача кафедри історії України КДПІ ім. М.П. Драгоманова. З 1996 до 2005 рр. – доцент кафедри історії України та кафедри всесвітньої історії Запорізького національного університету. У 2005 р. був зарахований до докторантури Київського національного університету ім. Тараса Шевченка. У 2008 р. захистив докторську ди­сертацію «Сучасна українська та зарубіжна історіографія соціально-політичного і духовно-культурного розвитку Української РСР в 20–30-х рр. ХХ ст.». З вересня 2007 р. – професор кафедри загальноправових дисциплін Запорізького юридичного інституту Дніпропетровського національного університету внутрішніх справ, з листопада 2008 р. – професор кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін ЗНУ, з квітня 2009 р. – за­ві­ду­вач відділу аспірантури і докторантури ЗНУ, з жовтня 2009 р. – директор Департаменту післядипломної освіти та додаткових освітніх послуг ЗНУ. До кола наукових зацікавлень входять питання: історії України 1920-х–1930-х рр., історії та культури етносів, всесвітньої культури та релігій, історії держави і права. Автор однієї монографії, двох навчальних посібників з грифом МОН України (у співавторстві), двох методичних посібників, більше 60 статей.

ІГНАТУША ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Доктор історичних наук, професор – народився 12 жовтня 1962 р. у с. Осоївка Краснопільського р-ну Сумської обл. Закінчив історичний факультет Запорізького державного педагогічного інституту 1983 р., працював у Державному архіві Запорізької області. У 1993 р. захистив кандидатську ди­сертацію на тему «Українська автокефальна православна церква (1917–1930 рр.)». Працював асистентом, ст. викладачем, доцентом кафедри історії України. Докторську ди­сертацію на тему «Інституційний розкол православної церкви в Україні в умовах модернізації (ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.)» захистив у 2006 р. Нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст. (2008), Почесним знаком Міністерства освіти і науки України «За наукові досягнення» (2007), Почесною грамотою Міністерства у справах сім'ї, дітей та молоді України (2004), «Відмінник освіти України» (1999). Автор понад 180 наукових праць, серед яких – три монографії, два навчальні посібники з грифом МОН України. Основні наукові праці: «Інституційний розкол православної церкви в Україні: ґенеза і характер (ХІХ ст. – 30-ті рр. ХХ ст.)»; «Православні церкви України в стані розколу та пошуках єдності (20–30-ті рр. ХХ ст.): навчальний посібник»; «Православні церкви України (20–30-ті рр. ХХ ст.). Джерела з історії: навчальний посібник» та ін. Член редакційної колегії наукових фахових видань «Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету», «Сумська старовина»; періодичного видання «Сумський історико-архівний журнал».

ЛЯХ СЕРГІЙ РОМАНОВИЧ

Доктор історичних наук, професор – народився 23 серпня 1953 р. у с. Прелесне Слов'янського р-ну Донецької обл. у родині учителів. У 1971 р. закінчив Донецький національний університет за спеціальністю «Історія». З 1975 р. – учитель історії Олександро-Калинівської середньої школи Костянтинівського р-ну Донецької обл. У 1977 р. став асистентом кафедри історії СРСР і УРСР Запорізького державного педінституту. З 1981 р. – ст. викладач, а з 1985 р. – доцент кафедри історії СРСР і УРСР Запорізького держуніверситету. У 1990 р. очолив новостворену на історичному факультеті Запорізького держуніверситету кафедру історії України. У 1991 р. захистив докторську ди­сертацію на тему «Сільськогосподарські робітники Української РСР у 1920-ті роки». З 1992 р. – професор кафедри історії України Запорізького держуніверситету та заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських ди­сертацій при ЗНУ. З 1995 р. член редколегії збірника «Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету», член редколегії часопису «Південна Україна ХVІІІ–ХІХ століття». У 2001–2002 рр. – координатор Запорізької кафедри-партнера напряму «Історія» міжуніверситетського Мегапроекту «Вища освіта: лідерство для прогресу». З 2001 р. – за­ві­ду­вач наукової лабораторії історичної інформатики. Нагороджений знаком «Відмінник освіти України», Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, відзнакою «За розвиток Запорізького краю». Автор трьох монографій і понад 50 наукових праць, навчальних посібників, методичних вказівок, наукових статей.

МІЛЬЧЕВ ВОЛОДИМИР ІВАНОВИЧ

(22.04.1972, м. Запоріжжя) – доктор історичних наук (2011 р.), професор (2012 р.), завідувач кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін Запорізького національного університету.

У 1994 закінчив ЗДУ за спеціальністю “Історія”. У 1996-1999 рр. – аспірант кафедри історії України Запорізького державного університету. З 1999 р. – асистент кафедри історії України ЗДУ. З 2000 р. – старший викладач, а з 2001 р. – доцент кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін ЗДУ. Після навчання в докторантурі ЗДУ (2002-2005 рр.) повернувся на попереднє місце роботи. З 10 січня 2011 р. виконує обов’язки завідувача кафедри джерелознавства, історіографії та спеціальних історичних дисциплін ЗНУ.

Кандидатську дисертацію “Болгарське населення Південної України у XVIII столітті” захистив у  2000 р.

Докторську дисертацію “Джерела з соціальної історії запорозького козацтва XVIII століття” захистив 28 квітня 2011 р.

Старший науковий співробітник Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України (Запорізьке відділення), член правління Запорізького наукового товариства ім. Я. Новицького.

Сфера наукових інтересів: історія парамілітарних спільнот Східної та Центральної Європи (козаки, гайдуки, граничари та ін.) у XVII-XVIII ст.

Автор і упорядник близько 140 наукових публікацій, з них – 9 монографій та археографічних  видань, зокрема “Болгарські переселенці на півдні України. 1724-1800 рр.” (2001), “Канцелярія Новосербського корпусу” (2005), “Запорожці на Військовому Кордоні Австрійської імперії. 1785-1790 рр.” (2007), “Соціальна історія запорозького козацтва кінця XVII-XVIII ст. (джерелознавчий аналіз)” (2008), “Нариси з історії запорозького козацтва XVIII століття” (2009) та ін.

Під науковим керівництвом В.І. Мільчева упродовж 2007-2010 рр. успішно захищено 3 кандидатські дисертації (Р.Л. Молдавський (2007); Ю.О. Іріоглу (2009), О.П. Мірущенко (2010). Нині є науковим керівником п’ятьох аспірантів і пошукачів.

 E-mail: vladmilchev@ukr.net

САВЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІВАНОВИЧ

Доктор історичних наук, професор – народився 23 грудня 1950 р. у м. Запоріжжя. У 1971–1975 рр. навчався на історичному факультеті Запорізького державного педінституту. У 1975–1982 рр. – учитель історії і суспільствознавства Матвіївської СШ Вільнянського р-ну Запорізької обл. З 1982 р. – асистент кафедри історії КПРС. З 1985 по 1987 рр. був аспірантом кафедри історії КПРС Дніпропетровського держуніверситету. У 1987 р. – захистив кандидатську ди­сертацію. З поверненням до ЗДУ був старшим викладачем, доцентом кафедри політичної історії. З 1992 до 1999 рр. – доцент кафед­ри історії України. У 1998 р. захистив у Москві докторську ди­сертацію на тему «Преса російської політичної еміграції в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.» З 1999 по 2004 рр. – професор, зав­.кафед­ри українознавства Гуманітарного університету «ЗІДМУ». З вересня 2004 р. – зав­.кафед­ри культурології ЗНУ, з 2007 – доцент кафедри українознавства. Автор монографій: «Пресса российских политических эммигрантов в конце XIX – начале XX вв.», «Українська зарубіжна преса наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття», «Пресса, журналистика и публицистика русского зарубежья (конец ХІХ – 1917 г.)» та більше 100 статей в українських і зарубіжних наукових виданнях.

ТУРЧЕНКО ГАЛИНА ФЕДОРІВНА

Доктор історичних наук, професор – народилася 3 грудня 1971 р. у с. Недригайлів Недригайлівського р-ну Сумської обл. в сім'ї освітян. Після закінчення у 1994 р. історичного факультету Запорізького державного університету, навчалася в аспірантурі. У травні 1997 р. захистила кандидатську ди­сертацію на тему «Етносоціальна база Української революції (березень 1917 р. – січень 1918 р.)», працювала асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри історії України. У грудні 2006 р. захистила докторську ди­сертацію «Південноукраїнський регіон у контексті формування модерної української нації (ХІХ ст. – 1922 р.)». У цьому ж році нагороджена премією Національної академії наук України для молодих вчених. З вересня 2007 р. працює на посаді професора кафедри історії України ЗНУ. Автор більше 125 наукових праць, зокрема монографій: «Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець ХІХ ст. – 1921 р.): Історичні нариси» (співавтор Ф.Г. Турченко) та «Україна на зламі епох (1914–1922 рр.)». Член спеціалізованої вченої ради при ЗНУ із захисту кандидатських ди­сертацій.

ТУРЧЕНКО ФЕДІР ГРИГОРОВИЧ

Доктор історичних наук, професор – народився 19 лютого 1947 р. у с. Тимофіївка Краснопільського р-ну Сумської обл. У 1970 р. закінчив Харківський державний університет за спеціальністю «Історія». У 1970 р. працював учителем історії школи с. Терни Недригайлівського р-ну Сумської обл. З 1973 р. – аспірант Харківського державного університету. Кандидатську ди­сертацію «Зміни в соціальній структурі міського населення Радянської України в 20-ті рр.» захистив 1977 р. У 1977–1978 рр. – асистент, старший викладач кафедри історії СРСР і УРСР Запорізького державного педінституту. З 1979 р. – доцент кафедри історії СРСР і УРСР цього ВНЗ. З 1980 р. – зав­.кафед­ри історії СРСР і УРСР Запорізького державного педінституту. У 1988 р. захистив докторську ди­сертацію. З 1989 р. –професор кафедри історії СРСР і УРСР ЗДУ. З 1990 р. – зав.­кафед­ри історії СРСР Запорізького державного університету. З 1992 р. – зав.­кафед­ри новітньої історії України, у 1992–2005 рр. – декан історичного факультету ЗДУ. Нині – голова Запорізького обласного відділення Товариства зв'язків з українцями за межами України «Україна-Світ», член Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т.Г. Шевченка, член Всеукраїнської асоціації викладачів історії та суспільних наук «Нова доба», член журі обласних та всеукраїнських олімпіад з історії та Малої академії наук. Нагороджений орденами «За заслуги» ІІІ ст. (2006) та ІІ ст. (2010), Почесною грамотою Кабінету Міністрів України, Грамотою Міністерства освіти і науки України. Відмінник освіти України. Заслужений діяч науки і техніки України. З 1992 р. – голова спеціалізованої вченої ради із захисту кандидатських ди­сертацій при Запорізькому національному університеті, член спеціалізованої ради при Дніпропетровському національному університеті. Керівник аспірантури і докторантури. Підготував 15 кандидатів і 5 докторів історичних наук. З 2005 до 2007 р. – перший проректор Запорізького національного університету, 2007–2010 – проректор з наукової та навчально-педагогічної роботи. Коло наукових інтересів – модерна історія України, історія українського національного руху. Керівник авторського колективу видання «Українське козацтво. Мала енциклопедія» (Київ; Запоріжжя, 2002 р.). Автор монографій: «Південна Україна: модернізація, світова війна, революція (кінець ХІХ ст. – 1921 р.): Історичні нариси» (у співав.); «Микола Міхновський: життя і слово»; «Запоріжжя на шляху до себе… Минуле і сучасність у документах і свідченнях учасників подій» та ін. Автор понад 200 наукових статей, 10 підручників з історії України та історії Запорізького краю.

ФРОЛОВ МИКОЛА ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Доктор історичних наук, професор, Заслужений працівник освіти України — народився 1959 р. у м. Запоріжжя. Закінчив Орловський державний педагогічний інститут, здобув кваліфікацію вчителя історії, правознавства та англійської мови. Працював учителем, заступником директора СШ № 1, директором школи № 76, начальником управління освіти м. Запоріжжя, ректором Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти (2001-2006 рр.), заступником голови Запорізької обласної державної адміністрації (1999-2001 і 2006-2010 рр.), першим проректором Класичного приватного університету (2010-2012 р.). У 2012 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Політична система Радянської України 1920-1930-х рр.: особливості та механізми формування та функціонування» й отримав вчене звання професора. За вагомий особистий внесок у справу консолідації українського суспільства, розбудову демократичної, соціальної і правової держави нагороджений орденом «За заслуги» III  ступеня. Депутат Запорізької обласної ради.
З червня 2012 року — ректор Запорізького національного університету.